З якої ж це криці ми зшиті?

З якої ж це криці ми зшиті,
Якими ж нитками прошиті?
Століттями нас убивали…,
А ми кожен раз виживали

Наш цвіт у могилах ховали,
Під сонце його не пускали
Йому прорости не давали…,
Та веснами ми розцвітали

Нам Мову в кайдани кували
В ґулагах від світу ховали
Ми ж Мову, мов скарб, зберігали…,
Нащадкам її передали

Наш дух у неволях тримали,
У тюрмах його розпинали
В могилах його умертвляли …,
Та ми і з могил відростали…

Над світом піднялись високо,
Несемось в нестримному леті
Тримаємо крила широко,
Вітри підкоряєм далекі…

                                    14.11.2023