Життя – театр

Життя – театр, а ми – артисти в ньому,
Ми ролі розділили між людьми
Ми граємо всі разом й по одному,
Ми граємо усюди і завжди

Ми маски на обличчя натягнули,
Ми грим по всьому тілу навели
Хто ж ми такі? – уже давно забули,
Змирились з тим, що ми уже не ми

Нас мати вже не може упізнати
І батько рідний нас не впізнає
Бо ми уже не можемо не грати,
Не знаємо самі вже ми хто ми є…

Тож окунімся в воду з головою
І змиймо з себе ігор штучні лати,
Щоб назавжди лишатися собою,
Щоб у житті ніколи вже не грати…

                                        07.10.2008