Жебрак

Йому б на день хоча б тарілку зупи,
Йому б на ніч хоч трошечки тепла,
Щоб міг поїсти і щоб міг заснути...,

І щоб приснилася йому вона

Бо лиш вона його на світі ще тримає,
Бо лиш вона йому ще сили надає
Бо спогади про неї зігрівають,
Бо серце ще надію подає…

Життя пройшло..., його вже не кохають,
Вона давно із іншим вже живе…
І довга ніч у спогадах минає,

І день повільно в спогадах пливе