Жарівка
Якось приснилася мені
Жарівка – лампочка маленька
Яка під стелею здавна
Жила собі тихенько
Вона, мов сонечко мале
Всміхалась світлом й гріла
Бо серце мала золоте,
Бо для людей світила…
Люмінофори вже тепер…,
Хоч світять, та не гріють
Холодним світлом миготять,
Зігріти ж нас не вміють…
Й поміж людей таке бува…,
Хтось усміхнеться щиро,
Немов жарівка, зігріва
І душу й серце вміло
А в когось сміх – немов зима,
Люмінофор у ньому
Нема душі, нема тепла,
Колючий холод в ньому…
24.04.2026