Її побачив випадково…

Її побачив випадково…
Вона – мов еталон краси
Струнка, красива, чорноброва,
Очей не міг я відвести

Усі мужчини оглядались
На ту красу, що йшла повз них
Вона їм ангелом здавалась,
Та ще й на крилах золотих

Її ходьба – мов лань у бІгу,
Її говірка – Божий дзвін
Її усмішка – серце в’яне,
А погляд – струнів передзвін

І я на неї задивився,
Бо ще не втратив смак краси
І богу щиро помолився
Щоб десь забрав мої роки

Щоб заховав мої морщини,
Щоб всі болячки десь прибрав…
Тоді б отій вклонився щиро,
І серце б їй своє віддав…

                                04.01.2022