Вже ходить осінь золота

Вже ходить осінь золота,
Вже листя опадає
І вабить зір ота краса,
Що кругом нас буяє…

Та залягла печаль в мені,
Чомусь краси не бачу
Вселились сум і біль в душі,
Не тішусь я, а плачу

Бо заростають в нас поля,
В них бур’яни панують
Нема вже рідного села,
І там вже не жнивують

Вже догнивають у садах
І яблука, і груші
Без шибок вікна у хатах
Тривожать мою душу…

Питаю мовчки я себе –
Що сталось, Україно?
Чому втрачаю я тебе,
Де ділась твоя сила?

Чому зневірений народ
Від тебе в світ подався?
Ще вчора вірний патріот
Сьогодні вже продався?

Допоки рани ти мої
Ятрити сіллю будеш?
Й на чорнім згарищі ріллі
Й мене колись забудеш…

                            20.09.2021