Він
на війні противника убив,
Щоб вберегти себе від смерті
Він в Бога прощення просив
За гріх отой і сам волів би вмерти
Простити сам собі не зміг,
Що кров чужа пролита ним була
І краще б він тоді у бою зліг,
Тож не боліла б і сьогодні голова
Він через всю війну оту пройшов,
В гнилих окопах і в морози вижив
Та час сумлінь і сповідей прийшов
І в спогадах солдату болі вилив…
Вмирали по війні солдати
Вже не від куль ворожих, не від ран
Бо сумніви їм не давали спати,
В душі будили смутків ураган
Бо ті, кого убили – не мовчали,
Із того світу з під землі прийшли
І через совість мстили їм ночами,
І через неї на той світ тягли…
Вмирали по війні солдати
І кляли тих, хто ту війну почав
Через яких той карабін проклятий
У руки хлібороб узяв
27.10.2008