Уродилась рута,…рута…

Уродилась рута,…рута…
Волі нашої отрута…
Так писав Тарас Великий –
Незбагненний, многоликий…

Засівав народ вкраїнський
Своє, рідне поле
А зійшло… і не питайте!
А зійшла неволя

І зневіра поміж нею,
Мов бур’ян повзучий
І ненависть, ніби терен –
Розрослась колюча

Ой, для чого ж теє поле
Плугами орали?
Ой, для чого ж тую ниву
Важко засівали?

Що зійшло – щоб не сходило,
На сонці згоріло
Може, душа б не сльозилась,
Серце б не боліло…