Якось у батька я спитав

Якось у батька я спитав –
Чиїх кровей я син?
На це мій батько так сказав –
Ти, сину – Божий син

Кровей багато різних є
У жилах твоїх, сину
Котрої з них найбільше є
Сказати не під силу

І українська кров є в них,
І польська, і австрійська
Татарська є, німецька є,
Угорська і російська

І шведська кров тече в тобі,
Монгольська і турецька
Французька є, румунська є,
Болгарська є і грецька…

А ще кровей багато є
Таких, що ми й не знаєм
Її мішали в тобі всі,
Хто був у нашім краю

Бо край наш – Божа благодать,
Бо він – частинка Раю
Тож світ увесь лишив свій слід
У нашім, сину, краю

Тож кров, що в тобі – звідусіль,
Із заходу й зі сходу,
Із півдня й півночі є теж,
Й з людського всього роду

Червоні, сину, крові ці,
Нам їх не розпізнати
Тож чия кров та, що в тобі
Лиш Бог може сказати

                            01.02.2019