Тихше будьте, хуртовини…

Тихше будьте, хуртовини,
Зупиніться люди!
Ганапольський двохязиччям
Говорити буде…

Він розкаже вам про яхту
І про все на світі,
Його фрази славнозвісні
Знають навіть діти

Язиком одне говорить,
А мовою друге
Кида в ефір двохязиччя
Не вперше й не вдруге

Він жінок красивих любить,
Не губить моменту,
Щоб сказати гарній жінці
Свого компліменту

Двохязиччям всіх повчає –
Старого й малого
І компромісів не знає
Така його мова…

Сидить хлопчик біля столу,
Гучномовця слуха
Від такого двохязиччя
Розболілись вуха

Голова важкою стала,
Ніби в ній полова…
Десь слова поділись в нього,
Десь пропала мова

Якийсь суржик вилітає
З язика малого….
А що на це Ганапольський?..
Що йому до того…

Дальше мовить двохязиччям
Бо він має право!
Може, перед мікрофоном
Завоює славу,

Може, пам’ятник поставлять
Путіна нащадки,
Може, яхточку „подарят”
Новеньку на згадку

І до тями не доходить
Диктору такому
Що язик той, що російський
Тихо злиже мову

Ще й оближе губи свої –
Смачна ж була мова
Залишиться неїстівне –
Лишиться полова

Тихше будьте, хуртовини,
Бо Матвій говорить…
Вкотре нам абракадабру
У студії творить….