Чому тоді?

 

Чому тоді, як їм вже не потрібно
Ні слави, ні грошей, ні теплих слів
Їх возвишають, ідолам подібно
Чому ж не возвишають при житті?

Чому тоді, коли вже не почують
Тих слів, яких чекали все життя?
Слова оті по смерті їм дарують,
Мов вивести їх хочуть з забуття

Багато самородків в землю впало
Бо блиск їх іншим очі засліпив
Він багатьох жалив, неначе жало,
А іншим сонні очі він відкрив

Їх звідти вже назад не повернути
Вже не потрібні ваші їм слова
Їм ‒ багатьом допомагали ви заснути…
Хай пухом буде їм тепер земля

Коли ж ми навчимося шанувати
Тих, що блистять, ще за життя?
Коли живим будемо шану віддавати,
Навіщо мертвим ваші каяття?

                                   

                                             29.10.2006