Суспільство замаскованого рабства

    Кричить годинами ефір,
    Що вільна в нас держава
    Але ефіру ти не вір –
    Погана в нього слава

    Кричить годинами ефір…
    Говорять депутати
    Як щастя, радість і добро
    Народу свому дати

    Але ефіру ти не вір,
    Бо брешуть депутати
    Бо в них в житті одна лиш ціль –
    Не дати, а забрати

    Вони обплутали народ
    В законів павутиння
    Про себе думають вони
    І про своє коріння

    Рабами роблять нас усіх,
    Невільниками права
    Бо ніби право є у всіх,
    Але немає права

    Бо в піднебессі десь воно,
    Туди шляхи закриті
    Бо лиш для обраних осіб
    Шляхи туди відкриті

    Бо сито хитре є у них –
    Держава просіває
    Вона рабами робить нас,
    Своїх не забуває

    Вони те сито обійдуть,

    Для них у нім -  щілина
    А нам залишать рабську суть,
    Поставлять на коліна

    Своїм віддали всі права,
    Що в нас з тобою взяли
    Народу ж кинули ефір,
    Як кістку, щоб лизали…

    Народе мій, допоки ти
    Кістки будеш лизати
    Тебе до нитки обберуть
    Народні депутати