Стоїть замок у Журавно

Стоїть замок у Журавно,
Стоїть…, зажурився
На Дністрові тихі води
З сумом задивився

Було колись… стояв собі,
Гордо в світ дивився
Кругом нього сад зелений
Красою світився

А у замку,…в залах пишних
Музиканти грали
Панство польське там мазурку
Й польку танцювало

Було колись…слуги польські
Порядок тримали
Все блистіло, все світилось…
Цвіло й проростало

Невгамовна пані Скшинська
Пильне око мала
Про усі потреби замку
Вона добре знала

Тож жилося добре замку…
Радів своїй долі
Із Дністром собі ночами
Розмовляв поволі

На Бакоцину – гору
Часом задивлявся
І її красою замок
Часто любувався

Вихваляв в розмовах паню,
Що за нього дбала
Чарторийського хвалив –
Шановного пана

І здавалось, ніби час
Ось тут зупинився
Що Дністер - і той, води
Досхочу напився…

Та історія крутий
Реверанс зробила
І у замку цім вона
Інших поселила

Замість польських шляхтичів
Прийшли в замок інші
Не господарі прийшли –
Прийшли українці

І почали ґаздувати
Так, як собі знали
За короткий час вони
Замок розікрали

У кімнати, що колись
Очі веселили
Вони, замкові на зло
Дітей поселили

Дітвора, мов сарана,
Замок не жаліла
Усе знищила у ньому,
Лиш лишились стіни…

Їх порядку не навчили
Батьки - українці
До порядку в них любові
Не було у серці

На останок замок той
Дітвора спалила
Що лишилось – пожежники
Водою залили

Загасили попелища,
Та й так залишили
Вікна й двері обгорілі
Дошками забили…

Тепер в замку тільки тіні
І примари ходять
Розповзлася цвіль по стінах,
Прогнулися сходи…

Якось слухи по Журавно
З Польщі долетіли
Що приїде панство польське
По важному ділу

Що знайшлись панів нащадки –
Скшинських , Чарторийських
Подивитися на замок
Вони хочуть зблизька

Подивитись…і, можливо
Собі повернути
Як свою законну власність,
Правди не забути…

Як почув це старий замок –
Надія проснулась…
Може, доля хоч тепер
Йому усміхнулась

Може, прийдуть господарі,
Приберуть старого
І засяє знову замок
На усю округу

Як Бакоцина проснеться -
Погляне на нього
Йому знову усміхнеться,
Як до молодого

Зашумить Дністер водою -
Друга упізнає
Поговорить з замком знову
Про усе, що знає…

Приїхали… подивились,
Назад подалися…
Старий замок похилився,
Сльози пролилися…

Стоїть замок у Журавно
Про щось собі мріє…
За Дністром понад горою
Вже й ранок сіріє