Степану Пушику

Ти пісню солов’їну проспівав,
Тобі ж за пісню в душу наплювали –
Потьомкіна звели на п’єдестал,
Мов українця кращого не мали

Бо що для України він зробив?
Лиш на коліна ставив, більш нічого
Він українське нищив і ганьбив,
Сміявся з українського усього

Та блазні в нас сьогодні правлять бал,
Тож згідні йому ноги цілувати
Поставили його на п’єдестал,
Щоб легше було ноги діставати

Цинічно виставляють напоказ
Насильників народу України
Сміються з України раз по раз,
Вичікують, коли ж вона загине

Бо за спиною старший брат у них,
У нього сила й кулаки великі
Як треба буде – блазнів захистить
І тому в блазнів тріпотять язики

Ти ж пісню Україні проспівав,
Ти серце їй віддав своє і душу
Тебе ж не вознесли на п’єдестал,
І пам’ятник поставити не хочуть

Бо суддями Табачники у нас,
Їм до душі Сердюччине мистецтво
Їм виставляй російське напоказ,
Бо дух російський бродить в міністерствах