Старий…

Прийшов якось старий дідусь
В майстерню… – з телефоном
І каже майстру – подивись,
Щось сталося із дзвоном

Дзвінка не чую від дітей,
І я щось не додзвонюсь
Чи знову сів цей батерей,
Чи мало Богу молюсь?

Мовчить давно він, місяцями,
Лежить надутий, мов пугач
І що з ним сталось – я не тямлю,
Ну хоч кричи, хоч тихо плач…

І апарат дивився майстер,
І зрозумів, що справний він
Що він ніколи й не ламався
І що причина не у нім

Причина – в дітях чоловіка,
Вони покинули старого
Живуть собі в світах далеких
Немає часу їм для нього…

Про це він діду розказав,
Хоч було жаль йому старого…
А той – сльози не приховав,
Не зміг сховати горя свого…

Дід телефон у руки взяв,
Витер сльозу, перехрестився...
Бувай здоров – тихо сказав
І майстру в дверях поклонився

Вже надворі, аж біля брами
Він ящик для сміття знайшов
Свій телефон втопив в цій ямі…
Додому згорбленим пішов…

                                06.05.2018