Станіслав

У межиріччі двох річок
Ти тихо велетем зростав
Тягнувся гордо до зірок,
З віками пишним містом став

Тебе палили вороги,
І не жаліли блискавиці
Ти ж відживав з біди завжди,
Напившись з Бистриці водиці

Ти двічі хрещеним бував,
Твоїм іменням торгували
Ім’я сховавши – від людей
Твою історію ховали

Тепер домівкою мені
Ти, Станіславе рідний, став
Цвітеш під небом на землі,
Що Бог тобі подарував…

                            29.12.2018