Скажи мені, фотоне…

Скажи мені фотоне хто ти є –
Реальність чи чиясь уява
Творіння Боже чи фантазія людська,
Що в їхніх головах віддавна засіяла

Коли без руху ти – то ти ніби ніщо,
Ніхто тебе не бачить і не чує
Не має маси те твоє ніщо
Й тому тебе ніхто не зафіксує…

Але у Всесвіті усьому не знайти
Отої точки, де ти нерухомий
Бо ти – це рух, а рух – це знову ти,
Бо в русі ти – то ніби в себе вдома

Як лиш летиш – то генієм стаєш,
Хоч і в польоті ти для всіх загадка
Самого Бога в собі ти несеш,
Взаємодіям всім у Всесвіті підкладка

Частинкою чи хвилею стаєш,
Енергію несеш в своєму згустку
Із швидкістю найвищою летиш,
Собою повниш вакууму пустку

Вже маса в тобі звідкись узялась,
Бо маса і енергія – єдині
Сам Бог у тобі наче восвоясь
Так само, як живе він і в людині

І вже не розпізнати хто з них хто,
І хто вагоміший для Всесвіту усього
Людина й Бог у тобі заодно
І триєдина суть великого й святого…

                                                15.10.2024