Скажи мені, козацька славо

Скажи мені, козацька славо,
Коли свій дух згубила ти
Що не змогла свою державу
У світі цьому зберегти

Століття йшли, а ти вагалась,
Не будувала дім собі
В чужому жити намагалась
І не противилась орді

Роки пройшли – ти занепала…,
москаль гетьманам кинув гріш
І потьм’яніла тая слава,
У безвість зник козацький кіш

Тому й до бою не готова,
Без зброї знову, як завжди
Чомусь розділена надвоє,
Немов у річок береги

Тебе історія не вчила,
Байдужа ж бо до неї ти
І тому Мову загубила,
І не змогла й себе знайти

Не маєш планів на майбутнє,
Своїх шляхів ти не знайшла
Твоє минуле вже забуте,
Майбутнє іншим віддала

Своїх героїв не шануєш,
Не знаєш хто із них є хто
Свою державу не будуєш,
Твої вожді – тобі на зло…

Ти позаребрик споглядаєш,
Бо там ще цар живий у них
На нього ще надії маєш,
Неначе грішник на святих

Вони ж, мов марево, снуються,
Вони такі ж, що і колись
Туманом сірим розійдуться,
Як і оті, що не збулись….

                                    10.02.2024