Сходять зорі у Карпатах

Сходять зорі у Карпатах
І в Парижі сходять
Дзвонять дзвони у Карпатах
І в Парижі дзвонять

Любилися, кохалися…
Та доля примхлива
Роз’єднала, розлучила
По світах пустила

Гомонять вітри в Карпатах,
Хмари розганяють
Над Парижем вітри буйні
Сльози розкидають

Ой не війте вітри буйні,
Не ганяйте хмари
Розкажіть, де біле личко
З чорними бровами

Чи не вмилося сльозами,
Чи не зажурилось?
Бо комусь воно сьогодні
Уночі приснилось

Бо хтось спокою не знає,
Нудиться, сумує
Між Карпатами й Парижем
І днює й ночує…