Ромашка

У центрі міста, на асфальті
Ромашка ніжна проросла
Маленький острівець природи
Поміж бетону й серед скла

Кругом у димі, реві й шумі
Цивілізація біжить
А тут ромашка, Боже чудо,
Стоїть собі… і не спішить

Пелюстки ніжно розпустила
Назустріч сонцю, що зійшло
Свою красу усім відкрила,
Дарує всім своє тепло

Стоїть собі, всіх тихо просить
Постійте трохи, не спішіть
Бо на землі ще є природа,
На ній свій поглядь зупиніть

Бо ще цвіте в саду калина,
Ще соловейко десь живе,
Ще миготить зоря грайливо
І дощ із неба ще паде…

Гримлять моторами потвори,
Що їм природа? – щось пусте
Покрили землю чорним мором,
Потрохи нищать все живе