Пам’яті українського бійця
Дениса Чабанчука…
Раптово вибух прозвучав…,
„ Урал ” підскочив і присів
Від болю корчився метал,
Мотор в безсилллі задимів
В кабіні двоє, кров тече,
З кабіни вибратись не в змозі
Як на біду – мороз пече,
Аж мерзнуть сльози на морозі…
Ти ж побратима зігрівав,
Ти про своє життя не думав
Тепло останнє віддавав
Накривши тілом свого друга…
А вдома матір у сльозах…
Вона біду оту відчула
Всю ніч не спала…, на ногах
Їй чорна ніч тоді минула…
Пройдуть роки, твоє ім’я
Нащадки будуть пам’ятати
А в небі зіронька твоя
Буде їм славою сіяти…
25.02.2026