Про любов

Любив я Галю палко й ніжно
Без неї жити я не міг.
Як тільки місяць в небі блисне,
До Галі йшов я на поріг.

Одного разу пізно ввечір
Рішив провірити любов.
Товаришів своїх відправив,
А сам лишився під вікном.

Заглянув перший раз в віконце
Моя Галиночка не спить.
А біля неї на кроваті
Якийсь незнайомий сидить.

І закипіла злість з образи,
Сльоза обличчям потекла.
Ще вчора в вірності клялася
Сьогодні іншого знайшла.

Невже любов – це пух тополі
Як вітер дує, пух летить.
Палкі слова – це примха долі
А поцілунок – тільки мить.

Рука в кишеню потягнулась
А в ній холодний револьвер.
Ворона сталь руки торкнулась
Вже все одно мені тепер.

Заглянув другий раз в віконце
Чомусь хитнулася земля.
Померкли небо, зорі й сонце,
Моя Галина – не моя..

Любов – це марево пустельне
Замиготить і пропаде.
Не встиг рукою дотягнутись,
Вже марева нема ніде.

Заглянув третій раз в віконце
І міцно стиснув револьвер.
Серце простить Галі невірній,
Нехай загине кавалер...

Попала куля просто в серце
Галина впала на кровать.
А той незнайомий схопився
І став Галину рятувать.

Навіщо доля так зробила ?.
Немає Галі вже тепер
Уже нема для кого жити,
Ще кулю має револьвер