Про кохання

Раз питає маму доня
У неділю, зрання
Мамко, що то є любов,
А що є кохання?

І говорить мама доні
- Непросте питання;
Ми живемо всі в любові,
Та не всі в коханні

Полюбити можна все,
Що знадвору… й в хаті,
Покохати ж лиш людину,
Що іншої статі…

Любов, доню, все життя
Поміж нас блукає,
А кохання, дехто з нас
Все життя чекає

Любов, доню, з молоком
Маминим приходить
А кохання – Божий дар,
З нас людину робить

Любов, доню, у душі
У людей зростає,
А кохання, доню моя
В серці розцвітає

Любить кішка молоко,
Любить кошеняток
Любить батько теплий борщ
І своїх дитяток

Любиш ти поспати зранку,
Пампушки із медом
Любить мамка на світанку
Схід сонечка в небі

Люблять всі і все кругом
В кожну мить, щоденно
Звична ця для нас любов,
Ця любов – буденна

А кохання – вища суть,
Що до нас приходить
Воно кожного із нас
У свій час знаходить

Не питається воно
Чи його чекають
І коли прийде воно
З нас ніхто й не знає

Як кохаєш – то гориш
І душею й тілом,
Як кохаєш – то не спиш
Зранку у неділю…

Як кохаєш – увесь світ
Кругом розцвітає,
Як кохаєш – соловейки
У душі співають

Як кохаєш – кожна мить
Блаженство найвище
І нема нічого, доню,
Що за нього вище…

А як втратиш ти своє,
Донечко, кохання
Світ немилим настає,
Бо важкі прощання…

Бо забути важко те,
Що в серці горіло,
Що будило тіло все,
Що надії гріло…

Тож кохання берегти
Треба, доню моя
Буде світ тобі цвісти
Літом і зимою…

                  01.03.2018