Паралельні світи

Чи зможемо колись ми розпізнати
Сутність життя свого на цій Землі?
Чи зможе людство якусь користь дати
Для всесвіту, безмежного в імлі?

Можливо ми лиш помилка природи
Лиш збіг обставин випадкових, що колись
В маленькій точці, що Землею зветься
І в часі, і у просторі зійшлись

Може одні ми, сироти у світі
Ніде братів нема у нас, ані сестер
Стають батьками поступово діти
Не зупиняється у русі круговерть

Може світів є безліч одночасно
Ми їх не бачимо, не знаємо про них
Зв’язав конструктор їх нитками вчасно
Ми ж по світах мандруємо отих

Спочатку живемо в одному світі
До дна черпаємо у ньому свій ресурс
Як дна досягнемо, тоді конструктор світу
Міняє наш земний, життєвий курс

Ми переходимо у всесвіт паралельний
Він попередньому близнюк, такий самий
Там все таке, як в першім, все дзеркальне
І ті ж відносини існують між людьми

Там люди всі живуть такі ж самі
Земля і небо, й зорі такі ж самі
Такі ж самі співають солов’ї
Теж сонце сходить зранку за горами

Для тих, що в першому лишились, ми померли,
Чи безвісті пропали, чи ще щось
Для світу ж другого нічого не змінилось
Неначе жили тут весь час, і живемо

Так увесь час ми ходимо світами
Допоки тіла не закінчиться ресурс
Тоді ховають нас в якомусь світі в яму
А в іншому народжується хтось

Скільки світів існує, ми не знаєм
Може це куля без початку і кінця
Десь появляємося ми, а десь зникаєм
Існує вічно круговерть оця