Ой високі Чорногори…

Ой високі Чорногори,
Високі Карпати…
Але їх від звіра злого
Треба рятувати…

Бо той звір підступний дуже,
Кажуть – розум має
Лиш собі одному служить,
Інших забуває…

Бо той звір страшний – людина,
Хитрий, злий, підступний
Він руйнує все навкілля
Вперто й невідступно…

Раз зустрілись дві форелі
В потічку у Буковелі
Стали думати й гадати
Як рід рибний рятувати

Бо допоки звіра того
У горах не було
Їх, форелей, у потоках
Багатенько було

Їм в потоках жилось добре,
Дихалося легенько,
Розросталось рибне царство
В водах потихенько

Та лиш як прийшла людина,
На берег ступила,
То всі свої нечистоти
В водах утопила

Замутила Прутець – річку,
Води забруднила
Всю форель і рід весь рибний
По світах пустила…

Пожурились дві форелі,
Минуле згадали…
Діточок своїх зібрали
І в світи подались…

Шукатимуть чисті води
У чужих просторах
Де немає звіра злого
Як в Карпатах – горах…

                            08.05.2019