Ой, ти дубе, кучерявий
Ой, ти дубе, кучерявий,
Чому зажурився
Чому гілля опустилось,
До землі схилився…?
Зажурився, бо сум маю,
Бо сльози стікають
Важко моїй Україні
Від краю й до краю…
Он – берізка затужила,
Там смерічка плаче
А там явір похилився,
Бо страхіття бачить
Кругом рани, кругом вирви,
Пеньки обгорілі
Хмари диму обмивають
Без листочків гілля
Мої брати й сестри гинуть,
Бо до них зневага
Нема серця у людини
І до нас поваги
Вона нищить все навкілля
Й себе не шкодує…
Дуб столітній, одинокий,
Край лісу сумує…
18.02.2024