Ой, ти дубе, кучерявий

Ой, ти дубе, кучерявий,
Чому зажурився
Чому гілля опустилось,
До землі схилився…?

Зажурився, бо сум маю,
Бо сльози стікають
Важко моїй Україні
Від краю й до краю…

Он – берізка затужила,
Там смерічка плаче
А там явір похилився,
Бо страхіття бачить

Кругом рани, кругом вирви,
Пеньки обгорілі
Хмари диму обмивають
Без листочків гілля

Мої брати й сестри гинуть,
Бо до них зневага
Нема серця у людини
І до нас поваги

Вона нищить все навкілля
Й себе не шкодує…
Дуб столітній, одинокий,
Край лісу сумує…

                            18.02.2024