Ой, стоїть собі верба…

Ой, стоїть собі верба…,
Похилилася,
Біля неї дівчина…
Зажурилася

Розмовляють собі вдвох
Понад річкою
Ясний місяць для обох
Світить свічкою

Ой, пита дівча в верби –
Чому хилишся,
Чому гіллям до води
Щораз тулишся?

– Похилилась я, дитинко,
Бо стара уже
Листям горнусь до води,
Бо жива іще…

Ой пита верба дівчатко –
Чому журишся
І до мене й мого гілля
Личком тулишся?

– Зажурилась біля тебе,
– Хлопець на війні…
Хоч поплачу біля тебе
У твоїм гіллі…

                        16.01.2025