Ой шуміли в горах сосни загадково

Ой шуміли в горах сосни загадково,
Розмовляли між собою невпопад
Ми зустрілися із вами випадково –
Ніби місячної ночі зорепад

Лиш на мить зустрівся поглядом із вами,
Він про вас мені багато розказав
І хоч ми не обмінялися словами,
Із тих пір я вас назавжди покохав

Ой скажи мені ти, доленько зрадлива
Чом жартуєш так зі мною невпопад
Лиш на мить мене щасливим ти зробила
І за мить забрала щастя те назад

Лиш на мить мені ті очі показала,
І усмішку ту – звабливу й чарівну…
Мені з витягу рукою помахала
І за мить вже заховалась за сосну…

Там, під небом ти ‒ мов птаха вільна,
Що свободи упіймала мить
І вітрам довірившись, повільно
В далечінь незвідану летить

Там, під небом ти – сама собою,
Без кліше, умовностей, понять
Там лиш ти і вітер, що з тобою
Й зорі, що ночами миготять…

Так в житті буває іноді із нами…
Щастя зустрічаємо на мить,
Мить воно побуде поміж нами
І за мить з вітрами відлетить…

                                    26.08.2019