Осел

Раз обрала звірина
Президентом лісу
Довговухого осла –
Тупого гульвісу

Він влаштовував усіх –
В розмовах солодкий
І як в всіх отих ослів –
Розум мав короткий,

Осел тиждень привикав,
З трудом входив в ролі
Конституцію вивчав
По статтях поволі

Через тиждень звірину
Зібрав на поляні
Примостився на пеньку
Із самого рання

Як зібралися усі,
Почав говорити
Що повинна звірина
Перш за все робити

Ми порадились ось тут,
Як ще вас не було
Треба нам зробити так,
Щоб що їсти було

Щоб буряк у лісі ріс,
Морква і капуста
Бруква, ріпа і овес
Й конюшина, звісно

А щоб легше було це
Нам всім споживати
Треба добрий водопій
Нам у лісі мати

Перекриємо струмок,
Зробимо підходи
Нехай воду п’ють усі
Племена й народи

Це сказав і в очі всім
Зверху подивився
Може є тут серед вас
Той, що не згодився?

Травоїдні прокричали –
Ми з тобою згідні!
Буде в нас що їсти й пити,
Не будемо бідні

Хай живе наш президент!
Слава йому, слава!
Буде повний стіл у нас,
От буде забава!

Лапу сірий вовк підняв,
А ми - м’ясоїдні
Нас травою не годуй,
Ми з вами не згідні

Нам до столу дай м’ясця
І щоб свіже було
За вовків, лисиць ведмедів
Ви чомусь забули

Не сподобались ослу
Слова сіроманця
Що говориш сірий вовче?
Звірів посоромся!

М'ясо вам саме прийде,
Он – по лісу ходить
У сусідів за горою
Зайців повно ходить

І мишатина там є,
Вепренята ходять
Так що м'ясо вам буде
Лиш би їсти годні…

Вперед виповз слимачок,
Ледве голос чути
Тихохідний я у вас,
Як же мені бути?

Поки моркву я знайду,
Буряк, чи капусту
Звірі вже усе з’їдять,
Всюди буде пусто

Швидше заєць з того лісу
В нас знайде оту їду
Поки я туди долізу,
Поки в їжу заповзу

Тут козуля з місця встала –
Щоб чужинцям не ходити
Треба нам навколо лісу
Пліт міцний собі зробити

Буде їсти що у нас,
Буде в нас й що пити
Бо чужинці з-за границі
Не будуть ходити

Швидко більшістю цей пункт
Проголосували,
Хоч ведмеді і вовки
Руки не підняли

Дальше каже всім осел,
Ліс – злочинна зона
Тож потрібна президенту
Добра охорона

Щоб осел спокійно спав,
Треба так зробити
Щоб його від терористів
Добре захистити

Президент повинен мати
Сторожів надійних
Щоб він міг спокійно спати
В президентських стінах

Довго думали, кричали,
Шум лісом котився
Лиш під вечір позмовкали,
Гамір зупинився…

Наперед лисичка вийшла
Тай тихо сказала –
В охоронці я б вовків
Вам пропонувала

Вовки сильні і сміливі,
Мають швидкі ноги…
З місця олень закричав –
Таж вони безрогі!

Захищати чим будуть
Цього президента
Не дай Бог нам дочекатись
До цього моменту…

Та лисичка знов своє –
Та не бійтесь, люди
Хоч безрогі в нас вовки
Та в них гострі зуби

Як побачать ворогів –
Загризуть, нещасних
Тож не буде в нашім лісі
Отої напасті…

Ще сиділи, говорили,
Спорили…кричали…
Лиш опівночі змирились,
Сторожів обрали…

Будуть вовки службу нести,
Осла вартувати
Ще й ведмедя поставили
Ними управляти…

Час пройшов, навколо лісу
Пліт загородили
Щоб чужинці з-за границі
До них не ходили…

Ослу ж вибрали поляну
Де трави досхочу
Скубе її він від рання
До темної ночі…

А до справ своїх державних
Він братись не хоче
Нащо йому – президенту
Ці дурні клопо?ти…

А тим часом вовки з’їли
Всіх мишей спочатку,
А затим козуль, оленів…
Та інших звіряток

Ходять злі вони й голодні,
Пишуть президенту
Щоб робив вже щось сьогодні,
З цього ось моменту

Бо нема що в лісі цьому
Їсти бідолахам
Ще протягнуть кілька днів
Й з голоду зачахнуть…

Та ослові що до того…
Він травичку має
Час від часу зелененьку
Зубами щіпає…

Пройшов тиждень, за ним другий,
Вовки не стерпіли
Тай від голоду й зі злості
Президента з’їли…

Так в житті у нас буває –
Як толку не знаєш,
То не лізь у президенти,
Бо біди зазнаєш…

                                        06.07.2024