Ользі Кобилянській…

Читав твою „ В неділю рано… ”,
Сльоза не стрималась мені
Вслухався в твоє фортеп’яно
Й не міг повірити собі

Що світ так можна описати,
Кохання загадку розкрити
Що звуки можна розгадати
І Божу силу їх відкрити

В душі найтонші поривання,
В її відтінки потайні
Ти заглянула, бо кохання
Мабуть що зріло і в тобі…

Торкнулась пальцем струн потайних,
Здобула звуки неземні…
Меланхолійний вальс прощальний
Зіграла на одній струні…

                                            18.12.2023