Незабудки

Де дві Бистриці води несуть,
Де зливаються в річку єдину,
Там зійшла благодать – Божа суть,
Там я слухав пісні солов’їні

Там тебе я носив на руках,
Цілував твої губи солодкі,
Там я жив, там любив, там кохав,
Чомусь ночі там були короткі

Там мені ти сказала слова,
Мені слів цих повік не забути
Там між нами любов розцвіла,
Як цвітуть на весні незабудки