Невже сміття – моє творіння,
Невже непотріб, чи ніщо?
Невже даремні намагання...?
Бо не читає їх ніхто…
Невже пусті мої рядочки,
Невже бездумні, не живі?
Невже опалі, мов листочки
І догнивають десь в землі?
Їх перечитую щорання,
Та ні, неначе не пусті
Є в них любов і є кохання
І місяць ясний угорі
І є в них зустрічі й прощання,
Надії й мрії є у них
І просьби є, і є звертання
До рідних, близьких… до усіх...
Може даремні ці страждання,
Раптові збурення душі?...
Згасає в небі зірка рання
І олівець тремтить в руці…
08.03.2018