Колись вони були в пошані,
Вклонялись низько їм усі,
Шапки знімаючи, вітались
До них прохожі звідусіль
До них звертались шанобливо,
Тиснули руки їм усі…
Були тоді всі особливі –
Були тоді всі молоді…
Та час пройшов і постаріли
Ті всі що вже не молоді
Убрались в зморшки, посивіли,
Років навіяли собі
Тепер вони – пенсіонери,
Тепер невидимі вони
Сховались десь за хатні двері,
Біля вікна сидять одні
В світах десь діти погубились,
Онуки виросли давно…
А ті самотні залишились,
Світ споглядають скрізь вікно…
Чи хтось почує їх здалеку,
Чи хтось їм звісточку пришле?...
Вернулись з вирію лелеки,
Вже за вікном весна іде…
11.04.2024