Не говоріть до мікрофону скорострілом,
Не говоріть у мікрофон пусті слова
Бо кожне слово – це душа, це тіло,
Бо кожне слово – це чиясь судьба
Бо кожне слово треба берегти
І повивати, як малу дитину
Загубленого слова не знайти –
Воно помре, як сирота під тином
Бо кожне слово виплекати треба
І приголубити його, і оживити
Теплом долонь зігріти слово треба,
Щоб чиєсь серце від морозу відігріти
Бо слово чудотворну силу має,
Воно сильніше від усіх гармат
Його у леті вже ніхто не приховає,
Його не спинить павутиння ґрат…
Не говоріть до мікрофону слів чужих,
Бо й наша мова слів багато знає
На кожен порух думки чи душі
Нам рідна мова слово відшукає
А говоріть у мікрофон такі слова,
Що кожен їх з колиски пам’ятає
Що кожен з материнським молоком
Це слово в своїм серці зберігає…
Бо слово рідне – Божі благодаті…
Немає слова, то й нема розмови
Лиш словом можна думку передати,
Бо сказано, що першим було Слово…
23.04.2009