Нефіліми

Давно було це – ще тоді
Як Бог творив людину
І був Адам, був божий світ
І Єва була з ними…

І діточки були у них,
І хлопчики й дівчатка
І дав бог Ангелів для них
Щоб їх охороняти

Ревниво службу ті несли,
Людей охороняли
Їх рятували від біди,
Від зла їх захищали

Знання великі Бог надав
Цим чудо – охоронцям
Ще й право вибору надав
Допоки гріє Сонце…

Але біда сама прийшла
Звідтіль, що й не чекали
Зманила Ангелів краса,
Якої ще й не знали

Людські дівчата багатьом
Сподобалися дуже
І Бога зрадили вони,
І став він їм байдужий

Й зійшлись з дівчатами вони…
А досконалі були,
То й скоро завелись дітьми,
Яких іще й не було

Росли високими вони,
Велику силу мали…
Почали правити людьми,
Про Бога ж забували

Почався безлад на землі,
Запанувала сила
І ріки крові потекли
Й посходили могили…

Побачив Бог безчинства ті,
Що творять нефіліми
Сказав – хай згинуть люди ці
І їх гріхи із ними

І води Бог на них наслав,
І потоп був великий…
Одного Ноя врятував
Бо той був ЧОЛОВІКОМ

Бо Ной в житті побожним був,
Бо Ной гріхів не знав…
Щоб врятуватись від води –
Ковчег побудував…

А нефіліми… – ті пішли
Й свої гріхи забрали…
Ной знову людство відродив,
Щоб в світі панували….

А я подумав – світ грішить,
Світ бавиться гріхами…
До того ж потопу спішить,
Що вже висить над нами…

                                06.02.2025