Назарію Яремчуку

    З тобою ми ровесники були,

    Дитинство провели у п’ятдесятих

    Обидва Україною жили,

    Зорю свою шукали у Карпатах

 

    Твоя зоря давно  зійшла,

    Висить собі під небосклоном

    І миготить усім здаля,

    З земного вирвавшись полону

   

    Моя зоря десь заховалась,

    В мирських тенетах заблукала

    Із буднів тихих не піднялась,

    У буднях іскрами й згасала

   

    Твоя зоря зійшла високо,

    Туди – в небесну височінь

    Моя ж десь ходить одиноко,

    Десь заховалася у тінь

   

    Вона застряла в павутинні,

    Його позбутись не змогла

    Збиралась жити там – під тином,

    Вверх не дивилася вона…

   

    На то зоря, щоб в небі бути,

    Їй місця на землі нема…

    Зорі твоєї не забути,

    Ще миготить зоря моя…

   

                                   10.03.2005