На папері залишились

На папері залишились
Вірші твої, брате
Нема кому на Вкраїні
Кайданів порвати

Реве, стогне Дніпр широкий
З берегів виходить
А де народ український?
Он – світами ходить

Мами рідні, мов зозулі
Діточок лишили
Пішли світом, а дітей
Старим залишили

Нема тебе, рідний брате
Нема слова твого…
Поховали, закопали
Що кому до того?

Поховали, тай забули
Твої сльози, брате
Твої думи, твоє слово
Нікому й згадати

Твої правнуки погані
Між собою б’ються
За гріш гнутий, кров’ю митий
Мов вовки, гризуться

Все одно їм, що старенька
Сльози витирає
Дітей своїх покинутих
Щодень виглядає

Бо їх рідна Україна
Надовго забула
Лицемірством прикрилася
Тай тихо заснула…

Так дрімає вже роками
Що й вітри не збудять
Катериною дівчата
Білим світом нудять

Ой, проснися, рідний брате
Поможи будити…
Щоб усім тим, що заснули
Тай очі відкрити…