Мор

Летить мор понад світами,
Униз поглядає
Собі місце для життя
На землі шукає…
 
Тут – вітри холодні віють,
А тут зими люті,
А тут річки і озера
Кригою закуті
 
Тут – колосся не дозріє
Бо піски гарячі
Тут – погода дощем сіє,
Щодень слізьми плаче…
 
А ось тут – все, вроді, добре
Але дружні люди
Дадуть мору в одне місце
Тож добре не буде…
 
Політав іще світами,
Багато побачив
Але місця для життя
Собі не побачив
 
Вже хотів з Землі тікати
Десь в краї далекі
Бо немає йому місця
Тут, на цій планеті
 
Коли гульк – країна дивна
Під крилом майнула
Дніпро – ріка могутняя
Змійкою блиснула
 
Опустився мор під хмари,
Добре придивився
Чому ж я її не бачив?
Може, помилився?
 
Опустився мор ще нижче,
Он - садки вишневі
Цвітуть квіти поміж трав
І білі й рожеві
 
Й всього іншого тут в міру
І дощів і сонця
І хатиночки біленькі
І в кожній віконце
 
Кругом поля зеленіють
І гаї й діброви
І дівчата молодії,
Що чорнії брови
 
Та чи люди ось тут дружні?
Чи виженуть мора?
Чи не поб’ють його усі разом,
Наче звіра злого?
 
Коли бачить – люди злії,
Лиш про себе дбають
Ні старим, ні хворим людям
Тут не помагають

Живе кожен сам по собі
Так, як собі знає
А до інших, що навколо
В них діла немає
 
Ворогують між собою,
Ділять землю й мову
Один одного за чуба
Беруть знову й знову

Бачить мор, що в цій країні
Йому добре буде
Опустився, сів на землю
Буде те, що буде…
 
Пройшли роки, мор прижився…
Добре йому дуже
Є де мору погуляти
Чортам добре служить
 
Своїх родичів здалеку
Він до себе скликав
Морить дружно українців,
Ця зграя велика
 
То хвороби їм накинуть,
Голодомор спустять,
Чи Чорнобиль підірвуть,
Чи кризу запустять…

Живуть собі, посіпаки,
Роблять діло своє
Не натішаться вони
З країни такої…