Монастирець

Нема ніде такого місця,
Немає іншого села
Яке мені було б святіше,
Ніж те, де мати повила

Усе життя до цього місця
Думками ходжу навпростець
У цім селі – батьків обійстя
І це село – Монастирець

В святошні дні церковні дзвони
Я чув у хаті повсякчас
Стояла церква біля школи,
І дзвоном цим манила нас

Життя стежинами розбіглось
І по світах нас рознесло
Та має кожен в небі зірку,
Яка повисла над селом

Над тим селом, де ріс, навчався,
Де юність й молодість пройшли,

Де вперше ніжно закохався,

Де в світ дороги повели...

Уже бузок цвіте весною...,

Вже літніх пахощах чебрець...

Мені село наснилось знову

І це село - Монастирець