Листи у мами, у покоях

Листи у мами, у покоях
У скрині скарбом тихо сплять
Із знаком пошти польової
Несуть років в собі печать

Лежать трикутником нерівним,
Ще не померли, ще живі
Читає мати їх повільно….
Хоч ніч давно вже надворі

Читає мати їх уважно,
Ось сльози вже в очах бринять
Листи з минулого, мов листя
В руках у маминих тремтять

Веде розмову мама з ними,
Як з співрозмовником живим…
Колись були ми молодими…
Ти в сад до мене приходив

Колись любились ми з тобою,
Весна для нас обох цвіла
Ти мною жив, а я тобою,
Але вмішалася війна…

Ось лист останній – з Будапешту
Ти пишеш, що кінець війні
Що вже побачимось, нарешті
Ми наяву, а не вві сні…

Чекала довго я, сльозами,
Та ти чомусь не приходив
Листи трикутні листоноша
Уже чомусь не приносив...

Не дочекалась, не доспала
Ночами плакала одна…
Листи читає моя мама -
Надія в серці ще жива