Ліна Костенко

Її почувши, планку піднімав
Усьому тому, що збиравсь писати,
Що сам колись рукою написав,
Що іншим завтра думав показати

Вона, цю планку, високо несла,
Вона її змогла перестрибнути
Мені ж ота – захмарна висота
Не дасть спокійно уночі заснути

Вірші свої читати я буду,
Щоб щось добавити, чи відітнути
Допоки їм те слово не знайду,
Щоб планку ту зумів перестрибнути