Кузня…
Серед села стояла кузня…
Туди я часто забігав
Ковальський міх, мов змій Горинич
Мою увагу привертав
Його роздмухував декОли,
Блаженство вище відчував
Для мне кузня ця – мов школа,
В якій життя людське вивчав…
Вугілля іскрами горіло,
Метал розпечений синів…
Від цього серце моє мліло,
Безмежно цьому я радів
Коваль своїми молотками –
Немов на дзвонах, вигравав
Величні звуки симфонічні
У дзвонах тих я відчував…
Пройшли роки…, не стало кузні
Вже в ній не плавиться метал
Стоять хатиночки мовчазні,
Затих симфоній карнавал…
07.02.2022