Кужбеї

Було село….уже нема,
Вітри вовками виють
Снігами хурделить зима
У горах…, у Кужбеях

Колись був Рай під небом, тут
Цвіли сади зелені
Тепер тут люди не живуть –
Пропали десь в долині

В лісах згубилися шляхи,
Сади подичавіли
З чиєїсь грішної руки
Хатинки погоріли

Лиш церква тут одна стоїть,
Людей вона чекає…
Повільно день за днем біжить,
За роком рік минає

Кругом смереки гомонять,
З вітрами розмовляють
Над ними хмари вдаль летять,
І поміж гір зникають…