Козаки…

Вони в реєстрові просились…
Реєстр для них – найвища суть,
Бо хто в реєстрі – тим платили,
А гроші блага принесуть

І все одно, хто платить гроші –
Чи лях, чи турок, чи москаль…
На плечах їх – убивства ноші,
Вони не знали слова ”жаль’’

Їм все одно кого вбивати –
Чи кримчаків, а чи львів’ян,
Мале дитя чи його матір,
Чи мусульман, чи християн…

А Україна – лишній клопіт,
Своя держава – не для них…
Гуляв коней козацьких тупіт
І лилась кров людей простих…

Тепер кричать – козацька слава!,
Ми – внуки славних козаків!...
Забули ми хто здав державу
У хижі лапи москалів…

Забули вже, що море крові
Світами пролито було,
Що тої Божої любові
У козаків і не було…

Вже сотні літ з тих пір пробігли,
Вже час іржею шаблі з’їв…
Страждають правнуки козацькі
За злодіяння козаків…

                                    20.11.2021