Которинські городища

Тут давниною пахне все,
Тут давнина висить в повітрі
Тут час повільно в даль пливе,
Тут зупинилися століття…

Колись, давно, по цій землі
Прадавні пращури ходили
На вічну згадку по собі
Нам городища залишили

На правім березі Дністра,
Де найстрімкіші крутосхили
П’ять городищ вони звели,
Валами їх обгородили

Фортифікації кругом
У частоколи гострі вбрали
І жили гордо над Дністром,
І землю рідну захищали

І на Бакоцинських відрогах
По ліву сторону Дністра
Ще городище й шосте звели
І освятили ці місця…

Їх ворог грізний обходив,
Бо слава пращурів гриміла…
Ночами місяць їм світив
А вдень їм сонце ясне гріло

Дністер із ними розмовляв,
Приносив вітер їм новини
Тут дух трипільський проростав
В густих лісах, на крутосхилах…

З тих пір спливли великі води,
Тисячоліття пронеслись
Ішли народи на народи,
Багато крові пролилось

Тепер місця ці мохом вкрились,
Ледь – ледь видніються вали
Віки віками зажурились,
Вони лісами поросли

Мовчить історія чомусь,
І городища ці обходить
Як вертихвістка, що комусь
За гріш погнутий знову годить

А що нащадки тих земель?
Вони давно вже збайдужіли
Забули пращурів своїх
А славу їх давно пропили

Вони історію свою
В світах шукають, за кордоном
І землі рідні над Дністром
Не називають рідним домом…

Шумлять століттями ліси,
Роки повільно в даль спливають
Прадавні скали над Дністром
У давніх спогадах дрімають

                                    05.04.2011