Конвалії

Колись давно я на весні
Як все кругом цвіло і пахло
Конвалії збирав тобі,
Що зацвіли у лісі рясно

Пройшли роки, як дим злетіли,
Життя стежини розвело
Та випадково ми зустрілись,
Коли приїхали в село

Тебе не міг я не впізнати,
Тобою марив колись я
Ми пили чай з тобою в хаті
І говорили про життя

Коли прийшла пора прощання
У шафі книжку ти знайшла
А в ній конвалії кохання,
Що дарував тобі їх я

Донизу квітки похилились,
Засохли з часом без води
На нас із докором дивились
Чому любов не вберегли?

Чому погасло те кохання,
Що розцвітало на весні?
Чому забулися стрічання,
Якими марили вві сні?