Й питає хтось…

Й питає хтось – чому один
Так вперто шлях свій прокладаєш,
Чому замкнувся поміж стін
І в одинокості згасаєш?

І кажу їм – я не один,
Зі мною ті, яких я знаю
Й все те, що кожен з них сказав
І те, що ще недосказали

Я з ними мріяв і любив,
Ми разом шлях свій торували
Я їх думки усі ловив
І мрії ті, що в них дрімали

Все, що пишу– то не моє,
Все це від тих, що поруч були
Бо кожен з них віддав своє,
Своє майбутнє і минуле

Зі мною край мій дорогий,
Що повноводдям в вічність плине
І спів звабливий солов’їв,
Що в синь небесну треллю лине…

Без них я б тінню пролетів,
Туманом сивим простелився
Себе знайти б я не зумів,
На півдорозі б зупинився…

                                        27.10.2026