І час пішов…

І час пішов…, і Бог творив,
В уяві Всесвіт малював
В навкілля він його втілив…,
На сьомий день відпочивав

Свої творіння споглядав,
До всього придивлявся
На жінку погляд його впав
І Бог залюбувався…

І зрозуміти сам не міг
У чому тут причина
Бо відвести очей не зміг
Від жінки…, від людини…

Зібрав свою всю божу рать
Й побачив жінку кожен…
Залюбувалися й вони
Отим творінням божим

І Бог тоді їм всім сказав –
У чому тут причина?
І як назвати стан оцей,
Що нас усіх поглинув?

І довго думали вони,
І разом з ними й Бог гадав…
Під вечір хтось один із них
Тихенько Богові сказав –

Для стану того, що у нас
Важлива є причина
Заполонила усіх нас
Приваблива картина

Вона чарує нас усіх,
Втішає нас собою
Назвім причину цих утіх
По простому – Красою…

Усім сподобалось воно,
Це слово ворожило
Від жінки в світ воно й пішло
Й його заполонило

А Бог дістав свій записник
І записав у ньому –
Краса – це те, що в жінці є,
Гармонія в усьому…

Свої творіння споглядав,
Уважно придивлявся
Краси усім їм добавляв,
І ними любувався…

Й тоді, як світ красивим став
В усіх його частинках
Бог усміхнувся і сказав –
Краса пішла від жінки!…

                                13.12.2025