І така любов буває

Розгулявся вітер буйний
У Карпатах – горах
Гуцул юний закохався
У чорнії брови

Вітер буйний сну не має,
Рве смерічкам гілля
Гуцул юний у ворожки
Випрошує зілля

Щоб любили чорні брови
Лиш його, одного
Щоб Марічка усміхалась
Тільки лиш до нього…

Але зілля сил не має,
Та чи й є десь сила
Щоб дівоче юне серце
Так приворожила

Щоб заставила Марічку
Чужого кохати
Щоб нелюба під зірками
Вечором чекати

Вона іншого кохає,
З іншим розмовляє
Вечорами під зірками
Іншого чекає

Лиш із ним пливе розмова,
Як вода в струмочку
Говорила б з ним до ранку
В тихому садочку

Говорила б з ним до ранку
Лиш би був із нею
І кохались би, й любились
Як місяць з зорею…

Вітер буйний в горах синіх
Травами гойдає
Гуцул юний чорноброву
Даремно чекає

Гуцул юний сну не має,
Світ йому не милий
Як чугайстер, бродить лісом
Десь у горах синіх…

І така любов буває,

Що лиш народилась,

А вже долями людськими

На трьох розділилась