Гуляє повінь

Гуляє повінь по усюдах,
Вода за горизонт біжить
А по воді пливе колиска…,
Дитя мале в колисці спить

Вітри розгойдують колиску,
Здається – скоро мить прийде
Поза якою те дитятко
Ніхто й ніде вже не знайде

Але колиска та не тоне,
Щось дивне твориться у ній…
В колисці чорний кіт стрибає
І рівновагу держить в ній

Як край один уверх підходить
То кіт стрибає в бік отой…
Так рівновагу їй знаходить
Цей Богом посланий герой

Допоки повінь та тривала,
То по колисці кіт стрибав
Лиш сила вітру занепала,
То й кіт стрибати перестав

Вони до берега прибились,
Малюк в колисці міцно спав…
І кіт, знесилений у хвилях,
Теж біля нього задрімав…

                                11.09.2024